Enna Hittms
Page 1
Enna Hittms
Diana Wynne Jones
ДІАНА УІНН ДЖОНС
“ЕННА ХІТТІМС”
DIANA WYNNE JONES
“Enna Hittims”
Переклад з англійської
Анна Сміт ненавиділа, хворіти на свинку. Їй довелося пропустити дві шкільні поїздки. Її обличчя стало настільки розпухлим та багряним, що батьки вдвох сміялися над нею, коли були вдома. І її дуже часто залишали саму, тому що батьки не могли собі дозволити кинути свої роботи.
Перший день був жахливий. Температура в Анни збільшувалася та збільшувалася, і чим вищої вона ставала, тим голоднішою ставала дівчинка. Коли батько, який раніше повернувся з роботи, прийшов додому, вона помирала від голоду.
- Але ж люди не хочуть їсти, коли в них температура! – сказав містер Сміт, всміхаючись, від вигляду величезного багряного обличчя Анни.
- Мені байдуже. Я хочу п’ять ковбасок та дві порції картоплі-фрі і багато кетчупу, - скала за Анна. – Швидко, або я помру!
Тож, містер Сміт помчав до ресторану швидкого харчування по картоплю-фрі. Але коли він повернувся, Анна не могла відкрити рота достатнього широко, щоб просунути хоча б шматочок ковбаски. Вона не могла прожувати картоплю. А кетчуп жалив усередині, як кропива.
- Я ж казав тобі, - сказав містер Сміт.
Анна, яка зазвичай була найрозсудливішою особистістю, вибухнула сльозами та кинула усю їжу на підлогу.
- Я така голодна! – верещала вона. – Це знущання! – Звичайно ж, від крику також було боляче.
Містер Сміт також був розсудливий, за винятком випадків, коли йому доводилося зчищати кетчуп з килима. Він втратив самовладання та закричав:
- Ще раз так зробиш і я тебе відшльопаю, хвора ти чи ні!
- Ненавиджу тебе, - сказала Анна. – Усе ненавиджу. – Вона сіла та сердито подивилася, що було єдиним способом виразити злість від свинки.
- Гадаю, в неї розвивається злоба, так само як і хвороба, - сказала місіс Сміт, коли повернулася з роботи.
Здається, так і було. Наступні декілька дні, ніщо не радувало Анну. Вона намагалася блукати по будинку – дуже повільно, тому що від руху її рожево-лілове обличчя погойдувалося – шукаючи чим би зайнятися. Все було нецікавим. Вона пробувала гратися із Тіббі, але Тіббі була нудною. Вона пробувала дивитися відео, але було або нудно, або дуже смішно, а сміх приносив біль. Вона пробувала читати, але результат був такий самий, а її товсте, набрякле підборіддя весь час заважало. Усе було нудним. Місіс Харвей з сусіднього будинку люб’язно погодилася зайти та дати Анні ланч. Але здається, місіс Харвей не приходило у голову, що їжа, на кшталт вкритої кіркою піцци та тушкованого ревеню, є останніми ставами, які хочеться з’їсти хворому на свинку.
Анна все це виклала батькам, коли вони повернулися додому. Наслідком було те, що батьки перестали казати: “В тебе такий настрій через свинку”. Натомість, вони казали: “О, заради всього святого, Анно, перестань скиглити!”, кожного разу, коли Анна відкривала рота.
Анна забралася, разом зі своїм великим багряним обличчям, назад, у ліжко, де лежала, дивлячись на обриси своїх ніг під постільною білизною, та ненавиділа своїх батьків. “Я серйозно хвора”, - думала вона, - “а всім начхати!”.
Наступної миті вона придумала Енну Хіттімс.
Все трапилося в якусь мить, але коли вона про це думала пізніше, Анна припускала, що це трапилося через обриси її ніг під покривалом, які виглядали наче краєвид з двома довгими пагорбами та вкритою зеленими джунглями долиною, між ними. Довга зморшка, що збігала униз з її лівої ступні, була схожа на ущелину, де могла протікати річка. Хоч вона і була роздратована, Анні було цікаво як це було б, бути достатньо маленькою, щоб можна було досліджувати ці пагорби та оту долину.
Енна Хіттімс була достатньо крихітною. Її ім’я було іменем Анни Сміт, вимовленим ззаду наперед, звичайно ж [1]. Але, оскільки в англійській мові не можливо вимовити - “Htims”, без зупинки між “H” та “t”, прізвище Енни довелося перетворити у “Hittims”. Воно їй личило. Вона була смілива та героїчна леді, навіть попри те, що її зріст був лише близько дюйму [2]. Вона була висока та тонка та мускуляста, а її чорне, мов вороняче крило волосся було коротко підстрижене навколо її тонкого коричневого обличчя. Вона, Енна Хіттімс, не мала й натяку на свинку, так само як і натяку на боягузтво. Енна Хіттімс була народжена щоб досліджувати та мати пригоди.
Життя Енни Хіттімс розпочалося на фермі її батьків, поруч із Річкою Складка, трохи нижче гори Лівийпалець. Одного дня вона орала їх поле, коли плуг виорав старого меча. Енна Хіттімс підняла його та розмахнулася, і, він розрубив плуг. Це був зачарований меч, який міг розрубити що завгодно. Енна Хіттмс взяла меч додому, де ледарювали її батьки та розрубила кухонний стіл на попол
ам, щоб показати, що може меч.
- Я ухожу, - сказала вона. – Я хочу зустріти пригоди.
- Ні, ти не підеш, - сказали її батьки. – Ми тобі забороняємо. Ти потрібна тут, щоб працювати.
Тоді Енна Хіттімс зрозуміла, що батьки експлуатують її. Вона відрізала їм обом голови, за допомогою зачарованого меча, та вирушила з ферми, із маленьким згортком їжі, на пошуки того, що вона зможе віднайти.
Таким чином, Енна Хіттімс розпочала найбільш захоплююче та цікаве життя. У наступні декілька днів Анні було важко думати про щось інше. Вона лежала у ліжку та дивилася на краєвид на покривалі та уявляла пригоди, із якими зустрічалася Енна Хіттімс.
Першим героїчним вчинком Енни Хіттімс було вбивство тигра на Згині Щиколотки. Цю ідею Анні подала Тіббі, коли прийшла спати до її ліжка. Після цього Енна Хіттімс вилізла на гору, де краєвид ставав навіть чудовішим. У величезному віддаленому лісі, біля вершини Гори Лівийпалець, де теревенили мавпи і кричали папуги, Енна Хіттімс натрапила на ще двох безстрашних мандрівників, яких збиралася вбити дика горила. Енна Хіттімс заради них відтяла горилі голову, і два мандрівника стали її вірними друзями. Їх звали Марлен та Спайк [3]. Героїчне тріо відправилося на пошуки скарбів, які охороняв дракон на Колінних Висотах.
В цей час, Анна виявила, що Енна Хіттімс та її друзі настільки цікаві, що вона просто змушена була вибратися з ліжка, щоб узяти зошит для живопису та фломастери, та малювати рисунки з їхніми пригодами. Звичайно, коли вона повернулася до ліжка, краєвид змінився. Зелена латка, яка була віддаленим лісом сповзла униз, між ступнями Анни та стала Смарагдовими Печерами, а Річка Складка перетворилася у Водоспад Тоагара. Енна Хіттімс та її друзі усвідомили, що вони обстежують зачарований край та сприйняли все це цілком холоднокровно. Оскільки краєвид змінювався щоразу, як Анна вставала та лягала у ліжко, то скоро вони зрозуміли, що могутній чарівник намагається не дати їм добратися до скарбів. Енна Хіттімс поклялася здолати чарівника, коли вони вб’ють дракона.
Троє друзів обстежили усе покривало. Анна робила малюнок за малюнком, про них. Вона більше не вважала, що Тіббі надто нудна. В той час як Тіббі зверталася та спала у ліжку, вона давала Анні змогу, намалювали себе. Анна мала намір у кінці зробити з Тіббі дракона, але, тим часом Тіббі слугувала корисною моделлю для всіх інших чудовиськ, яких три героя вбивали. Для людей-чудовиськ, Анна притягла світлини батьків та її двоюрідних братів та сестер, та копіювала їх очі, що блищали, та довгі зуби.
Малювати Енну Хіттімс було легко. Її сміливе темне обличчя зовсім не спричиняло Анні клопоту. Малювати Марлен було майже так само легко, тому що вона була протилежністю своєї подруги, світла та маленька та не дуже хоробра. Енна Хіттімс частенько змушена була вишкірятися на Марлен, за те що та така ляклива. Малювання Спайка було більшою проблемою. Звичайно, у нього було колюче волосся, але, насправді, своє ім’я він отримав від зачарованого штиря, якого використовував як зброю. Він був маленький та спритний, із зморщеним обличчям. Анна весь час малювала його схожим на мавпу, допоки не звикла до такого образу. Вона малювала і малювала. Щоразу як вона вставала з ліжка, а краєвид змінювався, вона думала про нові пригоди. Вона ледь помічала що місіс Харвей приносить їй на ланч. Вона ледь помічала чи батьки вдома, чи ні.
- Слава Богу! – сказали містер та місіс Сміт.
І тоді нагрянула катастрофа. Саме перед ланчем, коли Анна була сама у будинку, кожен з її фломастерів закінчився.
- От зараза! – заволала Анна, майже у сльозах. Вона сердито дряпала, але навіть рожево-ліловий фломастер видавав бліду, скрипучу лінію. Це було жахливо. Енна Хіттімс та її друзі були у середині зустрічі із відлюдником, який знав де знайти дракона. Анна просто вмирала, так хотіла намалювати печеру відлюдника. Енна Хіттімс загрозливо тримала свого зачарованого меча на горлянці відлюдника-йолопа. У Анни була світлина містера Сміта, приготована, як модель для відлюдника. Вона збиралася домалювати йому довге волосся та худесеньку бороду та надати вигляд повного переляку.
- От зараза! – крикнула вона та кинула фломастери через всю кімнату.
Зараз Тіббі знала усе про Анну у такому настрої. Вона зістрибнула з ліжка Анни та побігла до дверей. Саме тоді увійшла місіс Харвей із ланчем для Анни. Тіббі просковзнула біля місіс Харвей та втекла.
- Ось, люба, - сказала місіс Харвей, трохи пихкаючи. Вона поставила підніс Анні на коліна. – Я зробила тобі макарони із сиром і трохи чудового тушкованого яблука. Ти ж можеш це з’їсти, так?
Анна знала, що місіс Харвей дуже добра. Вона посміхнулася, незважаючи на роздратованість і сказала:
- Так, дякую.
- Я припускаю, тобі вже краще, щоб трохи спускатися униз, сходами, - сказала місіс Харвей, трохи докірливо. – Ходити сходами важко. – Вона пішла, кажучи,
- Скажи татові, щоб заніс тарілки увечері. Мене не буде до того часу.
Анна зітхнула та подивилася назад на покривало. До її подиву, Енна Хіттімс вбила відлюдника, за час візиту. Анна збиралася залишити відлюдника живим, щоб він відвів героїв до дракона. Вона витріщилася на те, як Енна Хіттімс холоднокровно витирає свого зачарованого меча о зручне покривало дерену.
- Вибачте, якщо у мене терпець увірвався, - сказала Енна Хіттімс, - але не думаю, що старий йолоп знав бодай щось про дракона.
Анна була, радше, шокована. Вона не знала, що Енна Хіттімс була така бездушна.
- Ти поступила цілком правильно, - сказав Спайк. – Знаєш, я починаю замислюватися, чи взагалі існує цей дракон.
- Я також, - відповіла Енна Хіттімс. Вона доволі похмуро причепила меча до поясу. – І чи хтось не має нас…
- Енна, - перервала Марлен, - краєвид знову змінився. Ось там.
Три героя розвернулися та прикрили очі руками, щоб подивитися на підніс на колінах Анни.
- Так і є! – сказала Енна Хіттімс. – Молодець, Марлен! А що там зверху?
- Стілокрай, - сказав Спайк. – Там дві білі гори, та з однієї йде пара. Гадаєш це може бути дракон?